Кандидат в президенти, лідер партії “Батьківщина” Юлія Тимошенко висловила жаль з приводу відсутності дебатів між нею та її головним опонентом на виборах президента України Петром Порошенко.
“Мені дуже шкода, що сьогодні країна позбавлена такої відвертої дискусії. Мені шкода, що так у нас слабко виглядають чоловіки-політики, що їх на дебатах побачити неможливо”, – заявила Юлія Тимошенко сьогодні в ефірі Першого національного телеканалу.
Кандидат в президенти нагадала, що на минулих президентських виборах Віктор Янукович також відмовився від участі у політичних дебатах кандидатів на пост глави держави. “Янукович не прийшов, тому що він боявся відповідати на ключові питання життя країни – на питання про корупцію, на питання про те, як живуть люди, і я півтори години спілкувалася зі стіною і з камерою. Потім ми з вами отримали президента, який привів країну до повного зубожіння, до фінансового краху, до війни, до втрати частини територій, і потім цей президент на своїй прес-конференції в Ростові-на-Дону просив Путіна увести війська на територію України”, – сказала вона.
Юлія Тимошенко підкреслила, що саме політичні дебати дають можливість головним опонентам у виборчих перегонах ставити незручні, жорсткі, але цікаві для суспільства питання. “Всі цивілізовані країни роблять дебати головною подією виборів, і ці дебати відкривають сутність кандидатів, його плани, його світогляд, його власне ставлення до людей і країни”, – додала вона.
“Я думаю, що країну мусить очолити сильна людина, яка здатна вести країну, припинити в переговорному процесі війну, побудувати сильну армію. Навряд чи слабка людина, яка боїться звичайних дебатів може говорити про те, що вона впорається з такими викликами. Мені шкода, що ми знову залишаємося без ключових дебатів країни”, – підсумувала кандидат в президенти.
Як відомо, Юлія Тимошенко декілька разів закликала свого головного опонента у виборчій кампанії Петра Порошенка взяти участь у прямих телевізійних дебатах. Проте кожного разу він пояснював свою відмову “щільністю графіку своїх зустрічей та поїздок”. Натомість сьогодні Петро Порошенко бере участь у програмі на телеканалі ICTV, яка виходить у ефір у той же час, що й дебати, від яких він відмовився, у програмі Савіка Шустера на Першому національному телеканалі.
Джерело: tymoshenko.ua
Комментарии
А от тепер подивимось кого Порошенко поведе в парламент... Думаю тут Юлька своє відвоює.
Я може, непопулярну і дуже різку річ зараз напишу, але я маю це написати.
Два місяці тому, я написав пост, в якому порівняв цю виборчу кампанію із битвою при Сіроямі. Цю битву Такаморі Сайго, як відомо, програв. Тому що неможливо, будучи озброєним мечом і вдягненим в шкіряний обладунок, виграти у війська, озброєного гвинтівками і кулеметами.
Сьогодні, можливо, Юлія Тимошенко знову програє свою битву. Вона знову пішла із мечем проти кулемета, і прекрасно це знала. Вона пішла на ці вибори, бо не могла зрадити своїх виборців, які чекали її довгі чотири роки. Вона пішла на ці вибори, бо вірила, що все змінилось. Що нарешті люди будуть вибирати справи. Що нарешті люди будуть вибирати курс країни. Що нарешті вони будуть слідкувати за тим, що робить кандидат в президенти, а не поблажливо спостерігати за його просвітленою бездіяльністю і покачувати головами - "іч який поважний, на дрібниці не розмінюється, стратег".
Однак насправді нічого не змінилось. Людям насправді непотрібен президент. Їм потрібен Хряк. Не по суті, так по формі. Тому що є якась взаємопротирічність в тому, що люди аплодують на ефірі в студії одним людям, а вибирають інших. Вона виникає тільки тоді, коли люди відчайдушно хочуть змін, але в останній момент все-таки вибирають зручненьке болото, де так добре кумкати вечорами.
Я не збираюсь кривити душею. Я не збираюсь гуртуватись навколо Петра Порошенка, бо немає іншого вибору. Ми уже проходили цей урок, коли "гуртувались навколо Януковича" і готові були йому пробачити все, хай би він тільки привів нас в Европу.
Всі пам'ятають, чим скінчилось це гуртування.
Зате що я точно збираюсь - так це продовжувати обстоювати Тимошенко. Навіть якщо це означає бути останнім матросом на повільно тонучому кораблі.
В Україні просто нема іншого політика, який здатен завоювати мою відданість. І не буде.
Хіба що в політику піду я сам.
В Україні же вибір робиться між крадіями, бандитами з одного боку та ідеологіями з другого.
В переважній більшості народ обирав крадіїв та бандитів. Звісно, нічого гарного від цього не отримував. Що і призвело до першого Майдану, а потім і до другого.
І тільки один раз обрали ідеологію. Праву. Але ії носій виявився фальшивим. І хоча його термін пройшов спокійно, але на виборах він нагадив Україні по-дорослому.
І ось знов вибори. І знов крадії та бандити(Порошенко) та ідеологія (Тимошенко).
Внаслідок титанічної робити мого бездонного та неосяжного розуму на гора був виданий наступний вердикт:
Це дежа вю в останній раз.
Обгрунтування:
1. Якщо охлос, люмпени та інші любителі екстриму з усієї дурі знов плиганут на граблі, внаслідок чого виграють крадії та бандити(Порошенко), то тоді решта народу сильно образиться і не тільки зробить Delete з крадіями та бандюками, як з політичним класом, а і фізичний Delete, перетворивши їх на опудала, набиті соломою.
2. Якщо ж нас, хороших людей, буде більше, і ми оберемо ідеологію(Тимошенко), то тоді крадії та бандити будуть анігіліровани, як політичний клас, але зі збереженням їхньої фізичної оболонки разом з нутрощами та бізнесом, який буде працювати нам на радість.
Так, на око, другий варіант здається кращій за перший. Хоч би тому, що, під час реалізації першого можуть виникнути смертоноснонебезпечні казуси у вигляді дерев'яного пінжака, який може приміряти будь-хто з нас. Воно то і нічого страшного, всі там будемо, але хотілося би, як можна пізніше.
Тому, залишається другий варіант.
Мораль:
Йдемо та голосуємо.
За ідеологію(Тимошенко)
Телефонуємо, таким, як і ми, хорошим людям, лякаємо їх першим варіантом та копняками гонимо на виборчі дільниці.
Голосувати.
За ідеологію(Тимошенко).
І все.
Все просто.
Ніяких вілісапедів.
p.s. А після цього можна вже і за москалів по сурйозному взятися.
RSS лента комментариев этой записи