Я дивлюся, в мережі уже почали ширити «планів громадйо», які починаються з «давайте висунемо єдиного кандидата»... З цього приводу публікую невеличкий доданок до своїх тез.

1) Вся риторика про те, що нам потрібен єдиний кандидат - уже безсенсовна. Як і та, що нам потрібно їх три, чотири, чи взагалі хтось дуже новий. В самому ділі, єдиний кандидат куди? На виборах? Після сьогоднішнього голосування руками виборів не буде ніяких. Просто «проштампують» закон про те, що Янукович - беззмінний Лідер Нації з диктаторськими повноваженнями. Відповідно, необхідно виходити із того, що виборів не буде, а тому необхідно згорнути всі дискусії на тему, скільки нам необхідно кандидатів.

Це уже не має ніякого сенсу в країні, де уже планується вводити заборону всього, що рухається не в сторону правлячої партії. Хіба що ви сподіваєтесь на успішну «операцію Наступник», і досі вірите в те, що Янукович ще може провести чесні вибори, головне, дати йому правильну взятку і гарантії.

2) Якщо хочете щось планувати, то будь-який план починається з утворення Тимчасового Уряду і паралельного парламента. У кожного мають бути свої задачі. Тимчасовий Уряд повинен:

- взяти на себе відповідальність за лідерство на Майдані;
- від імені Майдану звернутись до міжнародної спільноти і оголосити про державний переворот в країні;
- почати утворювати парамілітарні структури (фактично вони уже є, у вигляді Самооборони Майдану);
- готуватись до призначення дострокових президентських та парламентських виборів, на яких не повинно бути ані Партії Регіонів, ані будь-кого із її членів, зате мають бути присутніми всі політичні в'язні, зокрема, Юлія Тимошенко;

Паралельний парламент повинен:

- дати правову і політичну оцінку сьогоднішньому голосуванню і проголосити себе виразником народу України;
- розпочати процес перегляду всієї законотворчості за останні три роки;
- розпочати процес підготовки пакету законів до євроінтеграції, люстрації та негайного оздоровлення економіки;

3) Громадські організації повинні почати процес перетворення на політичні сили, і увійти до складу паралельного парламента. Це дасть їм формальну можливість брати участь у дострокових парламентських виборах. Заодно вони продемонструють свою здатність генерувати реальні заходи по зміні країни.

4) Домовлятись із регіоналами безсенсовно. Сьогоднішній путч довів, ані «опозиційних регіоналів», ані «олігархів, які підтримують Майдан», і тим паче «доброго Льовочкіна» чи «доброго Клюєва» не існує. Ця влада недоговороздатна.

4) Окремо хотів би сказати про тих, хто зараз пробує абсолютизувати прийняття бюджета і применшити значення «білоруських законів». Хлопці, бюджет за останні три роки не виконувався, його нормами підтирались, а грошові потоки розподіляли в ручному режимі. Так буде і зараз. А ось білоруські закони будуть виконані до останньої коми, і ті з вас, хто уже пропонує залишити їх в обмін на скасування «бюджетного» папірця, програмують побудову у нас такої похмурої диктатури, що нам заздритимуть білоруси, і аплодуватимуть мешканці Північної Кореї.

Десь так.

Вячеслав Ільченко, uainfo.org

Олена Білозерська: Знаю, як треба!

Домахалися. Ліхтариками

Всі зараз лають владу. Отак підступно, отак зненацька... Вчора ніхто й не чув нічого про ці закони, йшлося лише про прийняття бюджету, а сьогодні ми всі опинилися у Північній Кореї.
Але ж треба було дурнем останнім бути, щоб не розуміти, що якщо Янукович стільки часу не йде на жодні поступки - значить, влада готує удар.
Отримали?
Задоволені?
Подякуймо ліхтарикам. Подякуймо безсенсовим майже двохмісячним танцям на центральній площі столиці, які не давали перемог, але давали ілюзію "революційної ситуації" - тобто, відчуття, що тепер з владою можна робити все, що завгодно - крім, хіба що, бити її та стріляти у неї.

Ми втратили неймовірну кількість часу і зусиль - і добилися тільки того, що певну частину киян почали дратувати барикади у центрі міста, бо вони перестали розуміти, навіщо це потрібно. Все.

Тепер оці всі, хто зі страху або інших причин не хотіли рішучих дій і закликали нас палити ліхтарики і не піддаватися на провокації, втечуть за кордон, і буде їм там цілком комфортно. Їх там вітатимуть, бо вони ж - відомі борці з диктатурою. І грошей у них достатньо, щоб жити там не на "пособіє".
А от якби вони закликали до бунту - тоді зовсім інша річ. Бунт міг би захлинутися, а Європа статус політбіженця могла б і не дати.

Не кажу про всіх, щоб не було повальної критики, бо є серед нашої політичної еліти розумні і рішучі люди. Але перемогла не їхня лінія поведінки. В результаті - маємо те, що маємо.

Я не хочу емігрувати за кордон - у жодному статусі.
Я не хочу сидіти тут у в’язниці - там мають сидіти Зеки.
Я не хочу навіть просто жити у поліційній державі, де за кожним моїм кроком стежать.

Кожна мама, що має дитину-студента, розуміє, що її син чи дочка, навіть не будучи якимись там активістами, могли піти на мітинг просто за компанію з одногрупниками і бути там покалічені "Беркутом". А сьогоднішні закони більшості пересічних громадян нібито не стосуються. Вони не носять шарфи на обличчі і каски на голові, а їхні розмови ніхто не буде прослуховувати, а якщо й буде - що небезпечного він там може почути? Тому я не вірю, що люди через ці закони вийдуть на вулиці так само масово, як через побиття дітей. Вони не розуміють, що рано чи пізно кожен з них впритул стикнеться з бєспрєдєлом владних бандитів, а захистити їх буде вже нікому - опозиційні політики, журналісти, громадські активісти будуть хто в тюрмі, хто за кордоном, хто заляканий і мовчазний. А хто й перефарбується, звісно.
Втім, я й тоді не вірила, що через відміну євроінтеграційного курсу почнеться революція. І помилилась. Хочу помилитися знову.

Тож збираймося ще раз - у такій самій кількості і з такою ж рішучістю, як напочатку. Берімо з собою ліхтарики тільки для того, щоб освітлювати собі дорогу, якщо буде темно, чи підсвітити щось. А тих, хто надалі буде закликати не піддаватися на провокації (ви зрозуміли, про що я) - акуратно берімо за руки-за ноги і виносимо за межі периметру.

P.S. І ще я дещо хотіла сказати. Хай ніхто не думає, що в жахливому закручуванні гайок, яке зараз торкнеться всіх, винен Майдан - як подія чи як спільнота людей. Це просто історичне розгалуження шляхів у нас зараз. Для України прийшов час обрати шлях - бути Європою чи Північною Кореєю, третього не дано. І довго тупцятися на цій розвилці все одно не було можливим.

bilozerska.livejournal.com

You have no rights to post comments