Син генпрокурора гроші не рахував, міг витратити на туристичний тур € 300 тис. І хвалився, що для нього мільярд готівкою – взагалі ніщо. Колишній генпрокурор і його син зараз в бігах.
Пшонка -старший оголошений в розшук, а ось молодший – депутат, і зважаючи на наявність у нього депутатської недоторканності силовики його все ще не шукають.
При Януковичі в Україні працювали дві Генеральні прокуратури: офіційна і тіньова. Першою керував генпрокурор Віктор Пшонка, другою – його син Артем.
Будівля, в якій ще зовсім недавно знаходилася тіньова Генпрокуратура, розташована на вулиці Олеся Гончара, 35. В одному з офісів цього величезного бізнес-центру, зареєстрованого на дочку Ігоря Суркіса, все ще красується вивіска громадської приймальні народного депутата Артема Пшонки. У ГПУ запевняють: всі ключові рішення з кадрових призначень в системі прокуратури, «наїздах» на бізнесменів, а також збудження і припиненням потрібних кримінальних справ приймалися саме тут.
Слідчі ГПУ, що займаються вивченням корупційних схем свого шефа-утікача, заявляють, що діяльність паралельної Генпрокуратури під керівництвом Артема Пшонки, в якій працювало близько 20 юристів, її організаторам приносила астрономічний дохід. «Ці люди за три роки заробили близько $ 5-7 млрд», – запевняє начальник Головного слідчого управління Генпрокуратури Ігор Щербина.
За його словами, йдеться про «живі» гроші, нібито отримані через офіс Пшонки -молодшого без урахування вартості «віджатих» активів. Для порівняння, стан другого номера в рейтингу найбагатших людей України Вадима Новинського Фокус оцінив «всього» в $ 3,6 млрд, а загальний обсяг доходів бюджету Києва в 2014 році передбачений на рівні $ 1,8 млрд.
Свої люди
Про існування таємної ГПУ було відомо лише дуже вузькому колу людей, в яке входили ключові політики, бізнесмени, адвокати і прокурори країни. Знав про це і колишній перший заступник генпрокурора Ренат Кузьмін, що бореться нині за президентське крісло. В інтерв’ю «Комсомольській правді» він зізнався, що «офіс на Гончара, 35» справді впливав на роботу органів прокуратури. Втім, як саме – Кузьмін не уточнив, відмовившись розповідати подробиці корупційних діянь свого шефа.
Зате в юридичних колах про роботу таємного офісу ГПУ досі ходять легенди. «Усі прокурори областей, Києва та Київської області звітувати їздили на Гончара, – розповідає нинішній заступник генпрокурора Олексій Баганець, який після відставки в 2010 році з посади прокурора Львівської області займався адвокатською діяльністю. – Без дозволу власника офісу не бралися за рішення щодо закриття і збудженню багатьох кримінальних справ».
Причини, що спонукали прокурорів їхати на уклін до Пшонки -молодшого, з’ясувалися в ході розслідування Генпрокуратурою джерел збагачення сім’ї екс-глави ГПУ. За даними слідства, кандидати на прокурорські посади призначалися виходячи з особистої відданості. «Практично всі голови обласних прокуратур і прокурори Києва, за винятком 4-5 керівників, були призначені через сина екс-глави ГПУ», – пояснює Ігор Щербина.
Прізвища поки тримаються в секреті, але шила в мішку не сховаєш. Так, заступником генпрокурора, який курирує силові відомства, працював давній друг і кум Пшонки -молодшого Роман Андрєєв. Інший заступник, Віталій Білоус, наприкінці 90-х трудився разом з Артемом в Краматорській прокуратурі. А Наталя Марчук, до того як очолити прокуратуру Дніпропетровської області, працювала прокурором Горлівки, де першим її замом був все той же Артем Пшонка.
Зараз слідство перевіряє версію і про те, що керівні посади в прокуратурі могли роздавати не тільки за принципом лояльності. «Жирні» місця нібито можна було купити. За $ 50 тис – крісло слідчого районної прокуратури Києва, за $ 2 млн. – обласного прокурора. Найдорожчою корупційної угодою, за наявною у слідства інформації, виявилася покупка посади прокурора Одеської області за $ 7 млн.
Втім, таємний офіс на Гончара заробляв не тільки на незначних прокурорах. Заповзятливі ділки, кажуть сищики ГПУ, отримували гроші і за позбавлення від неугодних. Так, на звільнення прокурора одного з районів Київської області зацікавлені особи не пошкодували $ 1,5 млн. Цей факт зараз перевіряється.
Показово, що величезний вплив у Пшонки -молодшого був не тільки в системі прокуратури. Відданих людей син генпрокурора примудрявся розставляти і на ключові посади в державних нафтогазових і енергетичних компаніях. Завдяки цьому секретної ГПУ вдавалося контролювати фінансові потоки і держзакупівлі «Укрзалізниці», «Укртрансгазу», «Укргазвидобування».
Мистецтво віджати
Без пильної уваги тіньової ГПУ не залишився і бізнес. За три роки роботи даної структури схема заробітку на підприємцях була доведена до автоматизму. На перших порах власнику придивилася компанії за гроші пропонували прокурорську «дах», і якщо бізнесмен погоджувався, його залишали у спокої.
В іншому випадку за допомогою прокурорських перевірок бізнес відбирали. І лише деяким підприємцям, що погодився поступитися мінімум 50% своїх активів компаніям, пов’язаним з сином екс-генпрокурора, частина бізнесу вдавалося врятувати. За даними слідства, з п’яти подібних угод чотири оформлялися на підставних осіб. Всього ж прокуратура перевіряє понад 60-ти осіб, на яких міг записати свої активи заповзятливий прокурорський клан.
Однією з жертв цієї схеми став миколаївський мільйонер Аркадій Корнацький, у якого умільці тіньової ГПУ намагалися відібрати 16 тис. га землі. За його словами, до нього прийшов якийсь Олег Жігір, представився кумом Артема Пшонки і запропонував для «Агрофірми Корнацьких» заступництво правоохоронців. Коли ж той відмовився, проти нього за вказівкою прокуратури були кинуті сили контролюючих та інспектуючих органів.
Незабаром зі своїх джерел Корнацький дізнався, що у сусідської фірми «Первомайський кар’єр «Граніт» змінився власник, яким став нібито Пшонка-молодший. При цьому боротьба за поля Корнацького розв’язалася лише тому, що під ними знаходяться величезні поклади граніту. Після зміни влади причетність Пшонки-молодшого до рейдерського захоплення земель Корнацького в ГПУ визнали.
В офісі на Гончара не цуралися і вельми специфічним корупційним заробітком – спершу створювали для бізнесменів проблеми у вигляді прокурорських перевірок, а потім, як ні в чому не бувало, пропонували їх вирішити. Зрозуміло, за певну плату. У матеріалах кримінальної справи зазначено понад 4 тис. земельних ділянок і більше 2 тис. інших об’єктів нерухомості в Києві, на які слідчі прокуратури безпідставно накладали арешт, а потім, нібито за розпорядженням Артема Пшонки, його знімали.
Власникам землі така послуга, за словами Щербини, коштувала від $ 2 тис. до $ 50 тис. Але і це не межа. Коли грошей хотілося побільше, ділки з тіньової Генпрокуратури відправлялися на полювання за великим звіром. Так, серед «впольованих» виявилася Нікопольська птахофабрика, робота якої в 2013 році була заблокована численними прокурорськими перевірками. Після цього керівництву фабрики озвучили суму для позбавлення від головного болю – $ 1 млн. Гроші, стверджують у ГПУ, були сплачені, перевірки тут же припинилися, а кримінальні справи закрили.
Ще одним джерелом доходу тіньової ГПУ був підпільний гральний бізнес. За даними слідства, всі нелегальні казино країни «кришував» офіс на Гончара. Тільки в Києві таких працювало кілька десятків. За власну безпеку всі вони нібито щомісяця відстібали до півмільйона доларів.
А от власники звичайних гральних автоматів, що працюють під виглядом інтернет -кафе і лотерейних клубів, за безперешкодну діяльність розщедрювалися на $ 800 – $ 1000 на місяць за один термінал. «Враховуючи, що в кожній області і донині працюють від ста до тисячі нелегальних автоматів, своїм покровителям гральний бізнес міг приносити десятки мільйонів доларів», – переконаний правозахисник Едуард Багіров.
Команда Пшонки, за даними слідства, також прикривала від контролюючих та правоохоронних органів компанії, що зводили житлові будинки в Києві нібито без відведення землі і інших дозвільних документів. У матеріалах справи фігурують десятки діючих і споруджуваних у Києві житлових комплексів, серед яких в прокуратурі називають «Перлина Троєщини», «Сосновий бір», «Мега Сіті».
Багато грошей. Дуже багато
Про те, які суми проходили через секретну контору на Гончара , красномовно свідчить історія , розказана Фокусу журналістом – розслідувачем Володимиром Бойко. Каже, що в підвалі офісу було облаштовано сховище, де Пшонка -молодший нібито тримав готівку і золото в злитках. Коли міліція з самообороною майдану нагрянули в офіс, підвал чомусь залишився без уваги. Цим, за словами Бойка, скористалася одна зі співробітниць Пшонки, що мала ключ від сховища. Домовившись з інкасаторами, вона буквально з-під носа міліції поцупила 60 млн. грн.. і кілька десятків золотих злитків.
Про цю історію, можливо, ніхто б ніколи не дізнався, якби не жадібність керівника тіньової ГПУ. Виявилося, що за врятовані багатства ризикова жінка попросила у свого шефа премію, але отримала відмову. «Їй заявили, що так повинні надходити всі співробітники, адже не дарма ж їй зарплату платили. Після чого жінку виставили за двері», – розповідає Бойко.
Водночас, як розповів один з парламентських друзів Пшонки -молодшого, який побажав залишитися неназваним, гроші той не рахував, міг витратити на туристичний тур € 300 тис. і хвалився, що для нього мільярд готівкою – взагалі ніщо.
Колишній генпрокурор і його син зараз в бігах. Пшонка -старший оголошений в розшук. А ось молодшого зважаючи на наявність у нього депутатської недоторканності силовики все ще не шукають, хоча й обіцяють цим зайнятися найближчим часом. «Вищевказані особи отримували неправомірну вигоду за збудження “замовних” кримінальних виробництв (справ), зміна запобіжного заходу з утримання під вартою на менш сувору.
Незаконне накладення арешту на майно для його подальшого скасування за винагороду, проведення обшуків з метою залякування, прикриття незаконного бізнесу, а також сприяння “рейдерським” захопленням підприємств, об’єднаних зі зловживанням владою, що спричинило тяжкі наслідки», – заявляють у прес-службі ГПУ.
Нові подробиці злочинів, в яких підозрюється Артем Пшонка, ГПУ обіцяє оприлюднити не раніше середини літа, але вже зараз слідчі запевняють, що вимагатимуть максимально можливе покарання для депутата – регіонала – 12 років в’язниці.
Дмитро Орлов, Sled.net.ua
