— Беріть — і всі ваші бажання здійсняться в наступному році, — політтехнолог 39-річний Тарас Березовець простягає тарілку з печивом. Усередині кожного трикутника — папірець із віщуванням. Такі люблять в Японії. — Маємо годину на розмову. Потім буде пряме включення з російським телеканалом. Говоритимемо про заворушення у Вінниці.

Уперше після Майдану відбувся штурм обласної ради. Це дзвоник комусь із влади?

— Розкачують ситуацію певні політичні сили. Йдеться про "Свободу". Намагається відвернути увагу від серйозних розслідувань діяльності своїх партійців — колишніх міністрів екології Мохника, агропромисловості Швайки й екс-генпрокурора Махніцького. "Свободівці" хочуть випередити ситуацію, аби заявити про політичні переслідування.

Чому обрали Вінницю?

— Це — вотчина президента. Аби завдати найболючішого удару й показати, що Порошенко не контролює не тільки Вінницю, а й ситуацію в країні.

Помічниця заносить Березовцю заварник і чашку чаю. Між розставленими на столі статуетками кладе солодкі горішки.

Як не допустити нового Май­дану?

— Третій Майдан стане згубним для країни. Він триватиме 20 хвилин. Це кажуть знайомі з добровольчих батальйонів. Новий Майдан організовуватимуть люди, які пройшли АТО. Все закінчиться блискавичним військовим переворотом. Буде стрілянина.

Новий Майдан провокує Росія — це її кризовий сценарій, щоб знищити Україну. Улюблений політолог Путіна Сергій Марков пише: не буде України — не буде санкцій. А так вони посилюватимуться. Треба робити все, щоб російський сценарій не втілився.

Що саме варто робити?

— Повномасштабний Майдан можливий, якщо люди не побачать реальних реформ. Заради цього зараз гинуть наші військові на Донбасі. Поки що люди готові терпіти зменшення соціальних стандартів, замороження пенсій та зар­плат. Але політики бояться втратити рейтинги. Тому українськими реформаторами можуть стати троє міністрів-іноземців, які не пов'язані з країною і не збираються будувати тут свою кар'єру.

Чи варто було б розширити список зарубіжних фахівців у владі?

— Треба призначати іноземця на голову Антикорупційного бюро. Щоб ловили корупціонерів на найвищому рівні — депутатів, міністрів, їхніх заступників, керівників департаментів в Адміністрації президента.

Іноземець розбереться з нашими корупційними схемами?

— Вони однакові скрізь. Американське Федеральне бюро розслідувань давно взяло за одне місце й тримає нашого олігарха Фірташа. Він здав їм усі схеми на найвищому рівні. А через нього вони взяли за одне місце Путіна, який зав'язаний на схемах РосУкрЕнерго. Американці заявили, що Фірташ став мільярдером за кошти Путіна. Президент Росії дав їх за рахунок величезної знижки на газ для компаній Фірташа. Той потім використав гроші для купівлі активів — хімічних підприємств, обленерго. Реальним їх власником є Путін. Фірташ щодня у Відні дає покази, має 30 американських охоронців. Він здав усю інформацію. Але потрібен як живий свідок — якщо доведеться судити когось з українських чи російських посадовців.

Як можуть використати інформацію Фір­таша?

— Це можна назвати другим Вотергейтським скандалом, коли проти президента Ніксона розпочали процедуру імпічменту. Ця операція спрямована конкретно проти Володимира Путіна. У США є спецслужба, що підпорядковується лише президентові Обамі. Нею керує чоловік, який може розпочати розслідування проти глави будь-якої держави. Свого часу він завалив режим лівійського лідера Каддафі. З його подачі заморозили 30 мільярдів доларів і той нічого не зміг врятувати. Американці бачать усі гроші, в якому б банку вони не зберігалися. У потрібний момент натискається кнопка й ці гроші блокуються. Статки Путіна оцінюють у 120 мільярдів доларів. Це тільки те, що змогли знайти. Сьогодні він — найбагатша людина в світі.

Як події розвиватимуться для Путіна?

— Сьогодні він — найближчий до палацового перевороту. Російські олігархи поодинці — боягузи. Але разом можуть піти проти Путіна. Мають бізнес на Заході. Тільки в Лондоні живуть понад 200 тисяч росіян. Із них десь половина — це золотий фонд: олігархи, їхні сім'ї, інтелектуали. У будь-який момент там можуть поставити питання про їхню депортацію. Канада вже почала це робити. Путін може довести до того, що боягузливій еліті буде легше вбити його, ніж терпіти далі. Він відчуває небезпеку, але намагається приховати свій страх. Це видно по його жестах. На останньому виступі перед федеральними зборами постійно смикав шиєю.

Другий сценарій — санкції розвалять Росію, як сталося з СРСР, пониженням ціни на нафту. Коли не буде за що фінансувати Чечню. Щороку вони дають 2,5 мільярда доларів відкупних. Вибухи у Грозному минулого тижня — перші тріщини. Гроші туди вже не йдуть у достатній кількості. Запас міцності Росії — два роки, якщо санкції не посилять. Якщо будуть валютні інтервенції — максимум грошей вистачить на рік. Там є великі національні республіки. Якщо їм не даватимуть коштів, виникне запитання: навіщо залишатися в Росії? До літа може початися Третя чеченська війна. В підсумку Росія розколеться на кілька держав, буде велика гуманітарна катастрофа. Їхні біженці можуть хлинути і в Україну. На уламках Росії виникнуть щонайменше шість держав — Сибір, Татарстан, Башкортостан, Північний Кавказ, Мари Ел, Югра. Це — перспектива двох років.

Як Україні втриматися протягом цього часу?

— Євросоюз може примусити українське керівництво піти на децентралізацію, навіть федералізацію. Скажуть, що в разі невиконання Угоди про асоціацію, не буде Зони вільної торгівлі, кредитів. Хочуть вирішити проблему за наш рахунок. У цілісності України зацікавлені тільки наші найближчі союзники: Польща, Словаччина, Англія, Балтійські країни, Швеція, США, Канада, Японія. Усім іншим — байдуже.

Від неспокою в Росії у нас не буде спокою. В Україні й так економічна катастрофа, а біженці ситуацію погіршать. Якщо все це почнеться, ЄС закриє від нас кордони. Україна постане перед ще більшими викликами. Вже зараз потрібно готуватися до такого сценарію. Будувати стіну. Культурних росіян, які їдуть до нас, приймати й давати громадянство.

Потрібно також працювати з окупованими територіями. Крим і Донбас повернуться неминуче. Коли це станеться, тамтешні жителі мають пройти перевірку на співробітництво з окупаційною владою, чи вчиняли злочини проти українців. Хто перейшов на бік ворога — позбавити громадянства й виселити з України. Треба буде проводити реальну чистку.

Хто має розробляти план повернення територій?

— Це відповідальність Ради нацбезпеки й оборони. Тисячі патріотів готові працювати в тилу ворога. Можуть збирати інформацію про те, що там відбувається. Треба розгортати розвідувальну мережу. Коли почнеться звільнення, ці люди допоможуть без крові взяти територію під контроль. Усе те, що зробили "зелені чоловічки", тепер зроблять українські "чорні".

Влада це усвідомлює?

— В еліти переважає думка, що Крим і Донбас повністю втрачені й ніколи не будуть повернуті. Думають про це зараз тільки експерти.

Які виклики постануть перед Україною наступного року?

— Перше: інформаційна безпека, захист від розширення російської сфери впливу, донесення правди до окупованих територій та світу.

Друге: економічна безпека — потрібно визначити, де наші стратегічні інтереси.

Третє: військова безпека. Диво, що українська армія здатна протистояти російській. Але нам треба переозброїтися й перенавчити військових. Ще потрібна реформа безпеки. Це — розвідка. Треба створити "потужний кулак" спецслужб. І провести там зачистку. Бо багато — не­здари, які купили посади за часів Януковича, або російські агенти. Вони скрізь присутні — як у Міноборони, так і в СБУ. Така зачистка — завдання не на один рік.

Четверте: децентралізація країни й управління. Тут пригодиться досвід Польщі.

П'яте: зміни до Конституції 2004 року приймали під певні політичні потреби. Зараз необхідно чітко виписати розподіл повноважень між президентом, парламентом, урядом.

Шосте завдання: судова реформа. Потрібно зробити, як в Естонії на початку 1990-х. Там звільнили всіх суддів, які за радянської влади пропрацювали понад п'ять років, і набрали вчорашніх студентів. Спочатку були величезні проблеми. Але за два роки система нормально функціонувала, бо молоді судді працювали чесно. У нас якщо людина п'ять років носить суддівську мантію — ­на ­90 відсотків, що брала хабарі і є корумпованою.

З якими викликами влада спроможна впоратися, а які їй не під силу?

— Морально не готова до жодних. Але в неї немає вибору.

Хто зараз є політичною опози­цією в Україні?

— Класичної немає. В "Опозиційному блоці" багато людей не хочуть бути в опозиції, бо мають бізнес. Вони не організовуватимуть акцій протесту, не виступатимуть проти влади. У комбатах я теж не бачу опозицію. Як і в громадських діячах. Класична опозиція може з'явитися. Наприклад, якщо Яценюка відправлять у відставку. Або якщо розпадеться коаліція, коли з неї побіжать "Батьківщина" та Радикальна партія, можливо, "Самопоміч".

У парламенті більшість керівників комітетів — із пропрезидентської фракції. В уряді теж переважають його ставленики. Як співпрацюватимуть парламент, уряд і Кабмін?

— Сьогодні президент і прем'єр нормально співпрацюють. Але їх намагаються посварити і зробити конкурентами. В цьому зацікавлена насамперед Росія, а також — внутрішні вороги, у яких є президентські амбіції, але вони зараз тимчасово в коаліції. Порошенко та Яценюк усвідомлюють усі ризики. Прем'єр відчутно подорослішав. Він поділився із президентом владою в уряді — віддав найдорожче, а саме — посаду міністра фінансів. Це говорить про високий рівень довіри між Яценюком та Порошенком.

Що влада робила правильно після Революції гідності, а в чому припустилася помилок?

— Правильно Турчинова обрали спікером та виконувачем обов'язків президента. Він через коліно зламав більшість "регіоналів". Той самий парламент, який ухвалював закони 16 січня, проголосував за Угоду про асоціацію з Євросоюзом, за закон про очищення влади. Вдалим рішенням було й перше призначення Яценюка прем'єром. У кризових умовах ефективно діяла дипломатія. Змогли організувати антипутінську коаліцію в світі.

Прорахунок у тому, що не реформували міліцію та прокуратуру, не люстрували суддів. Не притягнули до відповідальності й не закрили шлях у політику діячам епохи Януковича. Такі, як Льовочкін та Бойко, мають бути фігурантами кримінальних справ, а не сидіти в парламенті. Не скасовано величезну кількість податків. Залишилися всі контролюючі структури, як-то пожежна, сан­епідемстанція. Тому кожен українець стикається з тими ж проблемами, що були за часів Януковича.

150 машинок є в колекції Тараса Березовця. Привозить з-за кордону, переважно з Великої Британії. Збирає понад 30 років.

Готує гострі страви

Тарас Березовець надає політичні консультації з 1994 року. Працював в Адміністрації президента Кучми, Раді нац­безпеки й оборони. Тривалий час співпрацював із "Батьківщиною" та Юлією Тимошенко.

Кілька разів на рік буває поза Україною. Захоплюється історією Києва. Більш як 10 років збирає старовинні фотографії столиці й тексти про неї.

Любить куховарити. Надає перевагу гострим та насиченим спеціями стравам.

Із дружиною Оленою виховують сина Степана.

Джерело: gazeta.ua

You have no rights to post comments