Починаючи з 27 лютого 2014 року, коли збройні сили Російської Федерації розпочали збройну агресію проти України, а 1 березня Державна Дума Російської Федерації дала згоду Президенту В. Путіну на застосування збройних сил по всій території суверенної, незалежної України, керівництвом України не було вжито всіх, передбачених Конституцією України та її законами, заходів до захисту суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки.

Законом України «Про оборону України» під збройною агресією вважається «вторгнення або напад збройної сили іншої держави на територію України, а також окупація або анексія частини території України», «блокада портів, узбережжя або повітряного простору, порушення комунікацій України збройними силами іншої держави».

Незважаючи на вимоги ст... 4 названого Закону, яка передбачає відсіч збройній агресії проти України, передбачені нею дії не здійснені.
Закон передбачає, що «у разі збройної агресії проти України або загрози нападу на Україну, Президент України приймає рішення про загальну або часткову мобілізацію, введення воєнного стану в Україні або окремих її місцевостях, застосування Збройних Сил України інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, подає його Верховній Раді України на схвалення чи затвердження, а також вносить до Верховної Ради подання про оголошення стану війни».
Вимоги Закону визначені в імперативній формі.
Внаслідок ігнорування вимог законів України в галузі охорони її безпеки і оборони, значна частина території України – територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя виявились некерованими, дії військових частин і з’єднань, які знаходяться на півострові, заблоковані як військами противника, так і терористичними угрупуваннями, створеними самопроголошеною під дулами російських кулеметів і російським прапором Радою Міністрів Автономної Республіки Крим. Правоохоронними органами України не було зроблено навіть спроб захисту органів влади та життєво важливих об’єктів, які поступово захоплювались військовослужбовцями РФ в формі без пізнавальних знаків.
Це дало змогу втратити стратегічні позиції по контролю за півостровом та півднем і сходом України, які були в наявності у частин та з’єднань Збройних Сил, ВМС України інших збройних формувань.
Відмова, незважаючи на вимоги Партії захисників Вітчизни, своєчасно зреагувати на загрози дій Верховної Ради АР Крим, усунення від контактів зі здоровою її частиною, роз’яснення неправомірності і незаконності її дій, правових, економічних і політичних наслідків, нереагування на захоплення Парламенту Автономії і її Уряду збройними силами РФ, незалучення до розв’язання кризи осіб, що змогли б мобілізувати наявні на півострові сили МВС та СБУ, стали причиною захоплення всіх аеродромів, вокзалів, інформаційного простору.
Повне ігнорування вимог Закону України «Про основи національної безпеки України», Статутів Збройних Сил України, затверджених Законами, Закону «Про оборону України», веде до подальшої ескалації агресії, загрози Україні з південно-західного, південного, східного і північного напрямків.
Воєнною доктриною України, затвердженою Указом Президента України, передбачено крім «активізації дій в міжнародному інформаційному просторі з метою визнання і засудження світовою спільнотою акту збройної агресії, роз’яснення несправедливого стосовно України характеру воєнного конфлікту, політичної позиції та дій України щодо його вирішення», «звернення до Ради Безпеки ООН інших міжнародних організацій, впливових держав, держав-гарантій безпеки України відповідно до Будапештського меморандуму з вимогою визнання акту збройної агресії та примушення агресора до припинення воєнних дій, відновлення територіальної цілісності і державного суверенітету України, відшкодування завданих Україні збитків», ще й:
1. Застосування Збройних Сил України та інших військових формувань відповідно до шляхів їх застосування, не виключаючи при цьому перенесення воєнних дій на територію агресора.
2. Здійснення територіальної оборони і цивільного захисту України відповідно до законодавства.
Україна, як ніколи, зараз має бути єдиною, монолітною, для її захисту мають бути задіяні всі можливості держави, в тому числі найкращі фахівці. Громадяни мають бути впевненими, що ризикуючи життям, вони відстоюють майбутнє всього Українського народу, а не купки керівників, які, отримавши посади внаслідок антикримінальної революції, загородились від Народу.
Після виступу В. о. Міністра оборони України адмірала Тенюха І. Й. 11 березня 2014 року в Верховній Раді України складається враження, що він не знає чисельність Збройних Сил України, не вірить у можливості її військовослужбовців та Українського народу дати відсіч любому агресору, в тому числі й Кремлівському.
Керівництво Держави не дослухалось до вимог щодо залучення до роботи в РНБО, Адміністрації Президента осіб, які мають значний досвід та авторитет серед особового складу Збройних Сил, Військово-Морських Сил, правоохоронних органів.
Такі особи є і вони можуть увійти до складу Ставки Верховного Головнокомандувача, яка, у відповідності до ст. 8 Закону України «Про оборону України», створюється в особливий період для забезпечення стратегічного керівництва Збройними Силами України іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами. Вважаємо за необхідне назвати імена цих людей. Це зокрема: В. Горбулін, Є. Марчук, А. Лопата, А. Гриценко, М. Маломуж, І. Смешко, О. Кузьмук, Г. Москаль, В. Король, О. Скіпальський, О. Бандурка, Ю. Тимошенко, Ю. Єхануров, Б. Кожин, Е. Лупаков.
Не використовуються можливості і першого Омбудсмана України — Н. І. Карпачової, яка також була і народним депутатом України від Криму, і членом Комісії по вивченню політико-правової ситуації в Криму.
Партія захисників Вітчизни вважає, що тактика «недопущення провокації Кремля» тільки на перших порах і частково була виправданою. В той же час, ми рішуче засуджуємо дії Керівництва Держави по фактичному скасуванню дії Військових статутів на території Автономної Республіки Крим, бездіяльності керівництва СБУ та МВС по відновленню керованості підлеглими їм підрозділами на території АРК, незастосуванні всіх можливостей, які передбачені Законом України «Про боротьбу з тероризмом».
На всій території Автономної Республіки Крим грубо порушуються передбачені Конституцією України права громадян на свободу, недоторканість, вільне вираження думок, вільне отримання інформації, безпечні умови проживання.
Які ще треба заходи агресії в умовах, коли Держдума РФ дала дозвіл Президенту Росії на введення військ в Україну, а ним допускається безцеремонне втручання у внутрішні справи України, вирішення проблем конституційності чи неконституційності Українського Парламенту і Уряду, на території АРК заблоковані або виведені з ладу 40 прикордонних об’єктів, блокується 36 військових частин і з’єднань, а 5 взагалі повністю захоплені окупантами з погрозою застосування автоматичної зброї та фізичним насиллям з їх боку та озброєних терористів з числа ОЗГ (організованої злочинної групи) Константінова-Аксьонова?
Українські військові принижуються, порушуються їх громадянські права.
Не дивно, що їх принижують окупанти, що для всіх незаконних дій використовуються місця постійної дислокації «дружнього нам ЧФ РФ», який базується з дозволу Держави на території України, забувши про виконання обов’язків і правил поводження на нашій території, перетворившись з «квартирантів» на окупантів.
Дивно, що наших військовослужбовців принижує керівництво власної Держави, яке чомусь вирішило, що у позаправовий спосіб можливо скасувати дію на території України Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України.
Нагадуємо, що всі статути написані кров’ю попередніх поколінь, затверджені законами України і мають виконуватись усіма, хто має відношення до оборони Держави.
Ст. 196 названого Статуту передбачає, що «чатовим застосовується зброя без попередження у разі явного нападу на нього або на об’єкт, який він охороняє».
Не давши можливості захисникам Вітчизни озброїтись, захищати зі зброєю в руках свою землю, тим самим провокується агресор на безкарність і вседозволеність до наших солдат і офіцерів, матросів і мічманів, а зброя, оплачена громадянами України і майно Збройних Сил використовуються для озброєння самопроголошеної армії АР Крим – одного з підрозділів Кремлівсько-Аксьоновської ОЗГ.
Наслідками несвоєчасного введення воєнного стану є те, що агресором постійно нарощувалась своя військова присутність і за потакання Керівництва Верховної Ради, Уряду, МО, Генштабу вчинялись дії з анексії Української території.
Так, розпочавши агресію 27 лютого сухопутними силами, РФ доповнили її вже 28 лютого 8 військово-транспортними літаками ІЛ-76 на аеродром «Гвардейський», 10 бойових вертольотів в аеропорту «Кача», з них тільки 3 – у відповідності до існуючих Угод.
Скориставшись невжиттям заходів зі сторони ППО та ВМС України, 1 березня в Севастополь без всякого дозволу зайшли великі десантні кораблі Балтійського флоту РФ «Калінінград» та «Мінськ», а 2 березня – великі десантні кораблі «Оленегорський Горняк» Північного флоту та «Георгій Побідоносець».
Замість попередження агресора, що кожна військова частина не дозволить бути захопленою і, у випадку збройного нападу чи загрози такого нападу, буде захищатись, В. о. Президента України заявив, що військового втручання Збройних Сил в Криму не буде, щоб не піддавати загрозі східні області України.
Безумовно, що такі дії і заяви знижують і бойовий дух наших воїнів – Патріотів і одночасно повністю розв’язують руки загарбникам, сприяють злочинцям із числа сепаратистів, дозволяють провокувати громадянські конфлікти на півдні і сході України.
В виступах керівництва Верховної Ради, Міністерства оборони часто звучить, що РФ має набагато більші збройні сили, краще озброєння.
Так, це правда, але наш народ на своїй Святій Землі, з нами солідарний весь Світ, за нами Правда, з нами Господь!
Що ж до переваг в чисельності і озброєнні, то маємо нагадати деякі історичні факти.
Так, 26 листопада 1939 року СРСР організував провокацію, яка отримала назву «Майнільський інцидент», після чого верховний головнокомандувач Густав Маннергейм намагався отримати військову допомогу від Великобританії, Франції, Швеції, але вони відмовились надавати будь-яку допомогу Фінляндії.
Незважаючи на неспівставність в розмірах збройних сил Фінляндії та СРСР, їх озброєнь, фіни змогли зупинити значно більші війська на озброєній лінії, яка представляла собою рідкі кулеметні гнізда та 20 (!) дотів, між якими були проложені траншеї. Міцність цієї лінії оборони, за свідченням самого Маннергейма, — «результат стійкості і мужності солдат, а не результат міцності споруд».
Ми усвідомлюємо, що нашу землю за нас не будуть боронити не німці, не американці, не представники інших країн.
Партія захисників Вітчизни не хоче війни з російськими народами-братами, засуджує агресивні дії Кремлівської верхівки, не визнає і не вúзнає так званий референдум в Криму, який є неконституційним, проводиться в умовах окупації, за відсутності законодавства про його проведення, в умовах інформаційної війни, відключення українських теле- і радіоканалів.
Разом з тим, Партія захисників Вітчизни, яка по всій території України прийняла участь в антикримінальній революції, звертає увагу нинішньої влади, яка її отримала внаслідок народної боротьби, що кадрова політика нової влади не набагато краща, ніж була у попередньої і потребує термінової зміни на користь професіоналізму, патріотизму і прозорості.
З метою збереження єдиної Держави як суверенної і незалежної, відновлення довіри до влади, Партія захисників Вітчизни як позапарламентська партія ВИМАГАЄ від в. о. Президента України О. В. Турчинова, парламентської більшості і в цілому Верховної Ради України, Уряду України негайно:
1. Вжити всіх заходів до відновлення територіальної цілісності України та відновлення конституційного порядку, які піддались загрозам завдяки деяким діям влади Януковича-Азарова, а також стали можливими внаслідок непродуманих чи некваліфікованих дій вже нової більшості та її Уряду;
2. Для забезпечення стратегічного керівництва Збройними Силами України, іншими військовими формуваннями та правоохоронними органами в особливий період створити Ставку Верховного Головнокомандувача як вищий колегіальний орган воєнного керівництва обороною держави, розпочати загальну мобілізацію.
Для організації відсічі збройної агресії України терміново ввести воєнний стан на всій території України, закрити кордони України для осіб, які можуть прийняти участь в дестабілізації обстановки в Україні;
3.Припинити роботу так званих Консульств РФ в Сімферополі і в Одесі за масову видачу документів про надання російського громадянства особам, які не вийшли з громадянства України та які вчинили кримінальні злочини, перебуваючи на службі в деяких правоохоронних органах України;
4. Відновити функціонування Південного оперативного командування Збройних сил України;
5. Призупинити фінансування Верховної Ради АР Крим та її Уряду за прийняття неконституційних рішень, вжити всіх заходів до недопущення антиконституційного референдуму;
6. Внести зміни до Конституції України, якими ліквідувати посаду Президента України як таку, що призвела до загрози існування миру і спокою на Українській землі;
7. З урахуванням недієвості наданих Україні гарантій США, Великобританією, Росією, Францією, і Китаєм при відмові від третього в світі по величині ядерного боєзапасу, доручити Уряду України, Академії наук України розробити та взяти на озброєння нові види високотехнологічної зброї та відновлення ядерного статусу України;
8. Негайно посилити керівництво Міністерств оборони і Внутрішніх справ;
9. Надати дозвіл Збройним Силам України на їх застосування на території країни-агресора у відповідності до п. 34 Воєнної доктрини України до ліквідації зовнішньої агресії;
10. Терміново відновити незаконно зупинені усними вказівками дії Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України, затвердженого Законом України;
11. Забезпечити термінове розблокування, в тому числі за допомогою іноземних фахівців, 7 Українських суден, які заблоковані на озері Донузлав внаслідок затоплення 4 російських кораблів, надавши змогу великому десантному кораблю «Костянтин Ольшанський», середньому десантному кораблю «Кіровоград», протичовновому корвету «Вінниця», морському тральщику «Черкаси» і «Чернігів», рейдовому тральщику «Генічеськ» і протидиверсійному катеру «Феодосія» виконувати свої обов’язки щодо захисту Українського Народу;
12. Звернутись до окупаційних частин РФ з вимогою залишити територію України протягом 24 годин, а незаконним озброєним формуванням – здати зброю.
Партія захисників Вітчизни переконана, що Кремлівські авантюристи не зможуть зіштовхнути Український і Російський Народи. Україна була, є і буде незалежною, а її територія – цілісною.

Слава Україні, слава Українському Народу!

Голова Партії захисників Вітчизни Юрій Кармазін

You have no rights to post comments